MAO NASU 2012 annual report

Головна астрономічна обсерваторія НАН України
9
Запропонований механізм виникнення та розвитку передспалахуючої стадії в
петельних структурах на Сонці не вимагає ніяких додаткових фізичних умов крім
існування в досліджуваній області досить сильних ("кілогауссових") магнітних
полів. Проведені дослідження показали, що отриманий інтервал зміни граничних
значень ступеня неізотермічності плазми істотно перекривається з інтервалом,
отриманим в роботах цілого ряду авторів, який (тобто інтервал) відповідає області
теплової нестійкості струмового шару. Така нестійкість може призвести до його
наступної філаментаціі, - тобто розбивання його на окремі тонкі "нитки" струму.
Показано, що при переході від передспалахуючої плазми з кулонівському
провідністю до плазми з насиченою бернштейновской турбулентністю картина
розвитку нестійкості залишається практично без змін, за винятком того, що поріг
збудження нестійкості по амплітуді субдрейсеровского поля при такому переході
може зменшитися майже в чотири рази.
Вперше проведено поляриметричні спостереження головних супутників Урану
(Міранда, Оберон, Титанія, Умбріель, Аріель) та супутнику Нептуна Нереїда на 6м
телескопі САО РАН. Отримані фазові залежності поляризації для супутників
системи Урана підтвердили раніше висловлене припущення, що поляризація
об’єктів, що знаходиться у зовнішній частині Сонячної системи, значно
відрізняється від поляризації об’єктів внутрішньої частини.
На основі результатів розрахунків для моделі частинки, яка складається з
мінерального ядра і мікроскопічних пилинок сажі, виконаних з використанням
чисельно точного розв’язку макроскопічних рівнянь Максвелла, показано, що
злипання пилинок сажі з мінеральною частинкою більшого розміру може призвести
до часової зміни оптичних властивостей складової частинки. Цей результат буде
корисним при аналізі даних дистанційного зондування та при дослідженні впливу
аерозолів на клімат Землі.
Успішно проведено велика серія динамічного LCDM моделювання локального
космічного об’єму Всесвіту (приблизно 50-100 Мпк) з максимальною кількістю
частинок до 1G (109) частинок. Це дало можливість моделювати динамічну
еволюцію локального космічного об’єму з роздільною 107-108 Мс. Просторова
роздільна здатність близько 100 пк. Моделювання проводилося на шкалі часу 10
Gyr. Включення в моделювання газової компоненти дозволило провести аналіз
спостережень Лайман альфа лісу з каталогу SDSS.
Показано, що сильне магнітне поле факельної області на Сонце стабілізує
конвекцію і сприяє більш ефективному перенесенню енергії у верхні шари сонячної
атмосфери. Удосконалено апаратурно-програмний комплекс горизонтального
сонячного телескопу Ернеста Гуртовенко (АЦУ-5 ГАО НАНУ). За своїм
спектральним характеристикам телескоп входить в трійку кращих телескопів світу
даного класу. Започатковані систематичні спектральні спостереження на телескопі
АЦУ-5 ГАО та їх обробка з метою вивчення довготривалих змін параметрів